День рідної мови

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови, встановлений ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Східний Пакистан, пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали протест проти урядової заборони на використання бенгальської мови.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (

стання в країні своєї рідної – бенгальської мови. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш) 1971 року цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни у листопаді 1999 року ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько шести тисяч мов. На жаль, майже половина з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється у тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

До рідного слова торкаюсь душею,

Боюсь очорнити чи зрадить його.

З цих слів наша мова, пишаємось нею –

Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити,

Не зміг би помітить земної краси,

Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,

З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,

З якої черпаю натхнення й снагу.

Вона кришталево дзвенить і іскриться,

Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини

Я чую цю мову у сні й наяву.

Вона в моїм серці, – це вся Україна,

 Я дихаю нею, я нею живу!