Шановний відвідувачу, радо вітаю Вас на блозі вчителя української мови та літератури! Запрошую до співпраці колег, учнів та їх батьків.

середу, 15 лютого 2017 р.

День рідної мови


Картинки по запросу день рідної мови

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови, встановлений ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
Східний Пакистан, пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали протест проти урядової заборони на використання бенгальської мови.

четвер, 9 лютого 2017 р.



Дзвенять у відрах крижані кружальця.

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальці,

їй , певно, сняться повні жмені груш.


Їй сняться хмари і липневі грози,

Чиясь душа, прозора, при свічі.

А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.

У вирій полетіли рогачі.


Дощу і снігу наковтався комин,

і тин упав, навіщо городить?

Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,

улітку він під грушею сидить.


І хата, й тин, і груша серед двору,

і кияшиння чорне де-не-де,

Все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

Ліна Костенко





пʼятницю, 23 вересня 2016 р.


А літа теплого
Вже як і не було.
Зросилася трава
І вся пожовкла.

І зранку
Крізь прозоре своє скло.
Я чую холоду
Осінні недомовки.

Я помічаю
Осені сліди
Вона ховається.
Та все ж занадто видно,

Що колір неба
Все частіше
Вже блідий,
А під ногами
Колір жовтий, трохи мідний.

Осіннє.Вересневе.
Не тепло.
То лиш миттєва,
Хоч така приємна радість.
А літа теплого
Вже як і не було.
І тільки в спогадах його сліди зостались…

пʼятницю, 15 січня 2016 р.

А Бог дарував мені вчительську долю.
Не ту, що гладенька, не ту, що по полю
Між квітів пахучих стежиною в’ється,
З краплини роси тобі щиро сміється.
Не ту, що байдужа, не ту, що не знає,
Де мрія дитяча по світу блукає …
А ту, що у серці пташиною бється
І перед лихом ніколи не гнеться.
Таку, що не спиниш, не скажеш: доволі…
Бо вчитель – це сцена, де є усі ролі.
І кожну не грати, а нею прожити
І душу дитячу у щастя зліпити.
Любовю горіти, на мить не згасати,
Якщо й не вдалося навчити літати.
Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,
Щоб радість відчути – Людиною бути.
У тому вся суть: не для себе прожити,
А когось хоч трішки навчити любити,
Побігти в ромашки по літньому полю…
Спасибі, Господь, за учительську долю.


О. Коваль